Юрій Онишків, журналіст Kyiv Post Незадовго після публікації інтерв'ю екс-міністра економіки Богдана Данилишина, якого розшукує Інтерпол і якого звинувачують у нанесенні фінансових збитків державі, для газети Kyiv Post, в редакцію тижневика зателефонували з Генеральної прокуратури України і попросили поспілкуватись зі мною як автором інтерв'ю.
Наступного дня, як того вимагала повістка, я прийшов до Головного управління з розслідування особливо важливих справ ГПУ і попросив слідчого відтермінувати дачу показів, посилаючись на те, що було не достатньо часу, аби знайти адвоката.
Як відомо, свідок (а мене викликали саме як такого) має право на правову допомогу. Слідчий не перечив, але попросив поквапитись. За взаємною згодою мій допит як свідка призначено на 7 вересня, о 14:00.
Інтерес Генпрокуратури до мене, звісно, зрозумілий: я спілкувався з обвинувачуваним і розшукуваним колишнім міністром економіки. Хоча я і розумію, що Генпрокуратура повинна на це якось відреагувати, але наврядчи мої покази в ГПУ привнесуть щось нове. Адже все, що я хотів і міг сказати, можна прочитати у відповідному інтерв'ю Богдана Данилишина.
Де перебуває екс-міністр - мені не відомо. У інтерв'ю екс-міністр цього не повідомив. Більше того, про місце його перебування у мене навіть здогадок нема. Припускаю, що мене попросять назвати номер телефону, за яким я телефонував Данилишину.
І тут я нічим не зможу допомогти. Один раз зателефонував і папірець, де він у мене був записаний, я, за проханням джерела, яке мені його надав, тут же знищив.
Якщо ж мова зайде про те, щоб я назвав джерело, яке надало мені номер телефона, через який я зв'язався з екс-міністром, то тут я скористаюсь своїм законним правом: відповідно до статті 26 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні", журналіст має право "на збереження таємниці авторства та джерел інформації, за винятком випадків, коли ці таємниці обнародуються на вимогу суду".
І персона Данилишина тут ні до чого. Так само, на місці Данилишина, який дав інтерв'ю Kyiv Post, міг бути будь-хто.
Скажімо, генерал Валерій Кравченко, який у 2004 році переховувався, як виявилось, у Німеччині і який дав інтерв'ю "Deutsche Welle". Або ж Василь Цушко, якого у 2007 році розшукувала Генпрокуратура і який, як повідомлялось, також переховувався за кордоном.
