Олександр Северин: "Недопущення зловживань"

додано: 26-05-2010 // // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1274869925.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Для "Майдану"

• Україна • Політика •

Як відомо (на жаль - достовірно), 13-го травня цього року Верховна Рада України прийняла, а потім президент України Віктор Янукович хутко, твердою гарантською рукою, підписав закон №2191-VI під трохи дивною назвою "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо недопущення зловживань правом на оскарження". Трохи дивною – бо коли держава починає вважати оскарження своїх вибриків і девіацій "зловживаннями", вона сама стає зловживанням.

Для держави, котра сама себе впевнено оголосила "правовою державою" (cт.1 Конституції України), заявила, що "відповідає перед людиною за свою діяльність" (стаття 3 Конституції) і надала кожному (sic!) "право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб" (ст.55 Конституції), це є не лише дивним, але і, скажемо так, вчиненим "з особливим цинізмом".

Якщо стисло і про квінтесенцію, то "зловживальний" закон:

а) Надає Вищій раді юстиції¹ (органу, котрий, як кажуть знавці, до Конституції потрапив цілком випадково, через недогляд) можливости втручатися у розгляд судами конкретних справ, що суперечить і так легендарним розповідям романтиків, вар'ятів і бандитів про незалежність судочинства і взагалі про наявність правосуддя.

б) Переформатовує чи то пак перекособочує і "перековбашує" порядок оскарження в адміністративній юрисдикції актів, дій, бездіяльности Президента України та Верховної Ради України. Відтепер справи про "дії та бездіяльність" розглядатимуться (якщо розглядатимуться, звісно) у першій інстанції не за місцем проживання (перебування, знаходження) відповідача чи позивача, а справи про протиправність актів – не в Окружному адміністративному суді міста Києва, а, все гамузом – у Вищому адміністративному суді України. У першій інстанції і одразу в останній, адже, уявіть собі, "рішення Вищого адміністративного суду України щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції є остаточним і не підлягає перегляду в апеляційному чи касаційному порядку".

в) Унеможливлює вжиття ефективних заходів забезпечення позовів до Президента і Верхоради, адже "не допускається забезпечення позову шляхом: […] зупинення актів Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції та встановлення для них заборони вчиняти певні дії". Не допускається – і край. Ким не допускається? Та власне cамими "недопущенцями": Верховною Радою України та Президентом України – від імені тієї самої держави, що каже на себе "правова" і божиться, що "відповідає".

Мушу зізнатися, я відчуваю себе певним чином причетним до нової законодавчої капости: подавши з різних приводів з десяток позовів до ВРУ та/чи гаранта, аз многогрішний ймовірно що долучився до визрівання у владному середовищі мислефлюсу: "взять і запрєтіть" (mea, так би мовини, culpa, мало подавав…).
16-го лютого цього року весела і кмітлива Рада 250-ми нардепучими голосами² за постанову №1889-VI³ авторства Юрія Кармазіна ("НУНС") скасувала місцеві вибори, а вже наступного дня ми подали на Раду і бездіяльного гаранта до суду⁴, вимагаючи, поміж іншим, і забезпечення позову шляхом призупинення злощасної верховнорадянської постанови. До того ж ми виявилися не самотніми. І хай сором'язлива цьоця Феміда оперативно і очікувано запхала свого двосічного меча собі в правосвідомість, але менше з тим.
А вже 25.02.10 у Раді було зареєстровано законопроекта ⁵ про "недопущення зловживань", що його наваяли у три пера депутати С.Олійник, В.Пилипенко (обидва достойники - з-під прапору Ю.Тимошенко) та М.Рудченко (з фракції спікерського блоку).

Втім, можливо жодного зв'язку між подіями 16.02. та 25.02. нема, а тих славних депутатів просто накрило хвилею законотворчого екстазу чи то пак нападом законотворчого шалу – хто зна. Важливим є результат: наші "зловживання" відтепер "не допускатимуться".

Але от яка штука. У своєму Рішенні від 19.10.09 №26-рп/2009 Конституційний Суд України, розглядаючи нововведення до законодавства про вибори Президента України, заявив, що законодавча заборона судам здійснювати забезпечення позову унеможливлює "[…]виконання рішень суду, прийнятих в окремих справах щодо спорів стосовно призначення, підготовки і проведення виборів, що фактично означає неможливість реалізації особами права на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України. Згідно зі статтею 64 Основного Закону України право на судовий захист не може бути обмежене.[…] Неможливість же поновлення у виборчих правах через швидкоплинний виборчий процес без заходів забезпечення позову втрачає будь-який сенс звернення до суду з цих питань. Тому принцип верховенства права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовчу діяльність".

Не треба бути високоправосвідомим суддею КСУ і носити красиву пурпурову мантію, щоб визнати: те саме стосується і спорів щодо інших виборів – чи то місцевих, чи то до ВРУ: без можливости забезпечення позову призупиненням оскаржуваного "антивиборчого" акту Ради виборчий процес як цілісний комплекс послідовних заходів невідновлювально іде на пси. Чи то псу під хвіст - у контексті різниця не важить, важить, знов-таки, результат – порушення виборчого права в комплекті з правом на судовий захист. Більш того, це ж вірно і не тільки для "виборчих" справ, адже неможливість призупинити незаконний акт ВРУ чи Президента на період розгляду справи може, враховуючи вагу цих актів у порівнянні з іншими, призвести до насумніших суспільних наслідків.

Але і це не все. І в згаданому Рішенні від 19.10.09, і в інших актах КСУ наголошує на непримустимости звуження змісту і обсягу існуючих прав і свобод (частини друга, третя ст.22 Конституції України), у рішенні №8-рп/2005 пояснюючи, що "звуження змісту існуючих прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик, можливостей громадянина. Звуження обсягу існуючих прав і свобод означає зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількости благ чи будь-яких інших кількісновимірюваних показників використання прав і свобод громадян".

І як не розглядай позбавлення громадянина можливости призупинити оскаржувані акти Президента чи ВРУ на час розгляду справи, рівно як і позбавлення можливости апеляційного і касаційного оскарження судових рішень у таких справих, як це не назви – хоч "зменшенням можливостей громадянина", хоч "зменшенням розміру або кількости благ чи будь-яких інших кількісновимірюваних показників використання прав і свобод", виходить одне і те саме. Скажемо відверто – виходить капость.

Примітно, до речі, що і автори закону, і сумлінні кнопкодави і йогомосць гарант, переадресувавши всі претензії до себе до одного ВАСУ і позбавивши суд права самим вирішувати питання про доцільність забезпечення позовів, де-факто висловили недовіру тим самим адміністративним судам, котрі роками вірою і правдою (на мій погляд – специфічною вірою і не менш специфічною правдою) захищали Президента і Раду від набридливих громадян-правдошукачів. Але то таке, то - для суддівських рефлексій, якщо, звісно, такі взагалі можуть існувати у природі.

Важить інше. Закон є відверто неконституційним і, як бачимо, раніше висловлена з аналогічних приводів і підстав думка КСУ мала б "прецедентно" визначити зміст відповідного рішення Суду. Справа за формальностями. Але за Конституцією звернутися до КСУ з поданням про визнання закону неконституційним можуть звернутися лише спеціальні суб'єкти. Залишимо у спокої дуже уповноважену пані Карпачову, їй певно що нема часу займатися такими дрібницями. Зі зрозумілих причин не турбуватимемо гаранта – не сподобившись застосувати до закону вето, навряд чи Віктор Федорович вподобиться героїні твору "великого українського поета Чехова", котра сама себе висікла.

Але або мені почулося, або у депутатських лавах хтось там щось гучно і бучно казав про опозицію і про "захист України"^6,7? Чи great talkers are little doers і насправді вся готовність до "захисту" обмежується фігурними вихилясами і базграниною на різноманітних "шустеріалах"? Але тоді не варто морочити українцям голови а, варто, зважаючи на прикру невкоріненість у політикумі традиції сеппуку (знаного також яко гаракірі), просто стулити пельку і піти до дідька.

І останнє: не так важливо, як поведеться КСУ, якщо взагалі йому доведеться якось повестися. І навіть не так важливо, чи зможемо ми в українській юрисдикції домогтися визнання очевидного – відсутности у мандатоносної "еліти" права з будь-яких причин і під будь-яким соусом (окрім, Боже збав, воєнного чи надзвичайного стану) скасовувати вибори. Це той самий випадок, коли важливим є і сам процес.

Влада має емпірично затямити, що на кожну дію є протидія, кожна її капость, кожне правопорушення викликатиме спротив і спричинятиме їй клопоти, головний біль, а також "простуду, геморой, чиряк на сраці" (с), як писав не Чехов, а інший український поет. Це як набутий рефлекс у собаки Павлова. І або подібний рефлекс у влади є, або влада сама стає скаженою собакою.



<sup>Олександр Северин, к.ю.н.
Товариство "Свої"


Примітки:


1 На склад ВРЮ можна помилуватися тут: http://www.vru.gov.ua/index.php?u,conu,counskldu

2 Результати пойменного голосування за постанову, котрою було скасовано місцеві вибори 30.05.10 – тут: http://gska2.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/g_frack_list_n?ident=10693&krit=66v

3 Постанова Верховної Ради України "Про визнання такою, що втратила чинність, Постанови Верховної Ради України "Про призначення чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів у 2010 році" http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1889-17


4 Про перебіг судового процесу – тут:
http://maidanua.org/static/news/2010/1266392444.html
http://maidanua.org/static/news/2010/1267091246.html
http://maidanua.org/static/news/2010/1273049986.html
http://maidanua.org/static/news/2010/1273136035.html

5 http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?pf3511=37136

6Див.також Хто торпедує ЧФ? http://maidanua.org/static/mai/1273229907.html

7 У списку тих, хто голосував за "недопущення зловживання правом" знаходяться прізвища таких опозиціонерів, як Ар'єв, Стецьків... http://gska2.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/g_frack_list_n?ident=11900&krit=66</sup>



Обговорити цю статтю у форумі

додано: 26-05-2010 // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1274869925.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у розділі "Статті", можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) статті, на яку ви посилаєтся.