DADDY: Україна 2004-2010 -... Чи усьо далі будит Данбас? – Залежить від кожного.

додано: 24-01-2010 // // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1264334776.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

• Україна • Суспільство •

Користуючись дармовим Інтернетом у свого товариша в офісі, я завантажив відео з Ю-Тьюбу «Наше Різдво – 2008»: разом зі всією залою Президент України Віктор Андрійович Ющенко співав «Бог ся Рождає». Це було два роки тому – з тієї зими «Наше Різдво» в Києві не проводять. Спочатку через кризу і брак коштів, потім, вочевидь, через брак підтримки того, хто так гарно співав разом зі всіма, а може просто у Львові проводити такий захід дешевше, зручніше, рідніше і від публіки отримуєш очікувану вдячність і відчуваєш спільну світлу радість від народження Спасителя.

Я не маю на меті за чи проти когось агітувати, я просто хочу описати своє бачення того, що сталося в Україні і що її очікує у найближчі 5 років.

У листопаді-грудні 2004-го дійсно народилася Українська політична нація. Як пише у своїй статті на УП О.Сугоняко (АУБ). Ющенко виконав обов‘язки повивальної бабці при цьому народженні. Але на відміну від повивальної бабці, обов‘язки якої закінчуються після вдалого закінчення пологів, Ющенко став президентом країни, де народилася нація. Тобто він став не тільки повивальною бабцею, а й хрещеним батьком новонародженої спільноти. Уродини пройшли жваво і з гарним результатом, а ось подальший розвиток «дитинки» пішов за старим «жовтенятським» сценарієм.

Цей сценарій був написаний під час перемовин з «європеями» за участі московітів наприкінці листопада 2004-го. Європі так саме потрібна була незалежна від Московії, самостійна у своїх рішеннях Україна, як приблизно Московії потрібна інтегрована в Європу та НАТО Удмуртія. Я чомусь переконаний, що у 2004-му відбувся черговий класично європейський зговір про «заспокоєння» України, в якому, на жаль, взяв участь єдиний за всю новітню історію український народний президент.

Вочевидь, Ющенко на перемовинах під час найактивніших днів ПомРев, аби гарантувати незастосування сили проти демонстрантів на Майдані, погодився на гарантії недоторканості не тільки злочинцям Кучмі, Білоконю, Боделану, Бакаю, Медведчуку, Ківалову (список цих «яскравих» особистостей дуже довгий), а й на певні гарантії «не радикалізації» української внутрішньої та зовнішньої політики. Внутрішня політика мала залишатися толерантною до п‘ятої колони (із збереженням можливості інформаційного панування Московії, особливо в культурній та мас-медійній сферах), а зовнішня політика мала демонструвати прагнення євро та євроатлантичної інтеграції, але без досягнення реальних результатів, аби не дратувати північно-східного сусіда, який постачає всім «голубой огоньок».

Не можна не визнати досягнень Віктора Андрійовича в гуманітарній сфері: тут і світове визнання Голодомору геноцидом Українського Народу, і відновлення історичної пам‘яті та справедливості, і просто поновлення святкування національних та україно-релігійних Свят. Але…Але…
Якщо наступним президентом країни стане «крепкий хозяйственник», то всі ці «досягнення» розтануть, як рано чи пізно розтане сніг на київських вулицях – вони не закріплені ні у звичках «населення», ні законодавчо. За 5 років Президент та Служба безпека України не зробили головного: не знищили анти-українство, не викоренили п‘яту колону. Продовжують свою діяльність таББачнеги, буЗЗини, лук‘янченки, «Севастополь-Крим -Росія», «ЗУБР», партія «Союз», тощо. Не покарані ті, хто фальсифікував вибори-2004. Вони отримали індульгенцію і продовжили свою справу під різними прапорами на виборах 2006-го і 2007-го та не зупиняються й сьогодні на чергових виборах президента України.

Не покарані ті, хто наполегливо закликає до відновлення сов‘єтського Союзу, до вшанування пам‘яті катів з НКВС та КПРС, до засудження учасників визвольного руху.
Наступний президент України, хто б їм не став, не буде співати «Во Віфліємі…» - він просто не знає цих слів. Для нього це не є природнім – за результатами І туру виборів ситуація вже визначилась: наступний президент України не буде українцем.

Можна одягти вишиванку, але не можна штучно примусити себе відчути сердечний біль за мільйони померлих від Голоду (НІ! Навіть не так: за кожну людську Душу, загублену нелюдським знущанням голодом, за кожну померлу від голоду українську Дитину), біль і жаль останнього набою в бою з НКВС, ненависть до сов‘єтів, сльози по розстріляних і похованих в Биківні, тюрмі на Лонського і сотнях таких тюрем. Для того щоб все це мати в душі і серці потрібно бути українцем.

Люди дорогенькі! Ну, примудрився він програти свій бій, але ж наш народ зазвичай мудріший від своїх провідників – після цих виборів зробіть висновок і боріться проти антиукраїнської влади, не підтримуйте антиукраїнські сили на місцевих виборах у травні – 2010 та на позачергових парламентських виборах, якщо їх призначать.
Жодного голосу ворогам України, прибічникам Московії.


Обговорити цю статтю у форумі

додано: 24-01-2010 // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1264334776.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у розділі "Статті", можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) статті, на яку ви посилаєтся.