Олена Весел: Вибори-2010: вибір розчарованого суспільства

додано: 14-01-2010 // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1263434860.html // Версія до друку

Для "Майдану"

• Україна • Політика •

17-го січня 2010 року на вибори прийде розчароване суспільство, причому розчарованість не залежить ні від регіону України, ні від імені кандидата. Про це свідчать результати опитування проведеного Фондом «Демократичні ініціативи» та фірмою «Юкрейніан соціолоджі сервіс» з 12 по 26 грудня 2010 за фінансової підтримки МБФ «Відродження». Його результати представила у вівторок в інформаційному агентстві Укрінформ старший науковий співробітник Інституту соціології НАН України, науковий керівник Фонду «Демократичні ініціативи» Ірина Бекешкіна. Також своїми роздумами з приводу результатів опитування поділились і експерти – голова правління Громадської мережі «Опора» Ольга Айвазовська та голова правління Комітету виборців України Олександр Черненко.

Чесних виборів не буде

Цього року українці не очікують чесних виборів. Припускають можливість порушень, що вплинуть на результат волевиявлення 41,4% респондентів, ще 15,7% вважають, що підтасують все, 29,5% вважають, що порушення не вплинуть на кінцевий результат, 9% важко відповісти і лише 4,5% вважають, що порушень не буде. Досить цікавим було зауваження про те, що хоча це питання задається і перед кожними виборами, але недовіра такого рівня була зафіксована лише у 2001 році. На той момент в суспільстві панували протестні настрої у зв’язку з подіями, що спричинили УБК, та їх наслідками. Водночас найменше людей вважало, що вибори будуть сфальсифіковані у 2004 році. І найбільше таких було серед прихильників кандидата Януковича.

Крім того, цього разу лише 36,2% респондентів вірять у те, що вибори зможуть покращити ситуацію в країні. Натомість 33,3% вважають, що вони нічого не змінять. Важко відповісти на це питання 24,3% респондентів і ще 6,3 вважають, що ці вибори ситуацію лише погіршать.

Водночас 46,6 % респондентів вважають, що їх участь чи не участь у виборах вплине на майбутнє України, ще 13,6% вважають, що безперечно вплине, 30,6% вважають, що не вплине і 9,2% відповіли на це питання «важко сказати».

Більшість опитаних не перевірили свою наявність (60,5%) у реєстрі виборців. Серед тих, хто не перевірив, - 63,8% вважають, що і так все буде нормально, 16,7% не знають як це зробити і 19,4% респондентів байдуже чи є вони у реєстрі.

На питання «Чи згодні Ви з тим, що вибори в Україні є реальним механізмом впливу громадян на владу?» 18,9% респондентів відповіли, що зовсім не згодні. Ще 28,2% вважають себе в основному не згодними. Важко відповісти на це питання 24,9% респондентів. В основному згодні 25,4% учасників виборів, ще 2,6% повністю згодні.

54,2% осіб, що взяли участь в опитуванні вважають, що стати виборам в Україні реальним механізмом демократичної участі громадян у державних справах заважає «невиконання тими, кого обрали, своїх передвиборчих обіцянок». 27,5% не бачать громадського контролю за обраною владою. 24,2% вважають, що влада формується не за результатами виборів. Ще 21,7% вважають основною проблемою невимогливість громадян до обранців, пасивність. 13,4% думають, що і самі кандидати некоректно складають свої програми. Бачать вибори реальним механізмом участі населення в державних справах лише 1,8%.

Продам голос. Не дорого і своєму кандидату. Київ.

Ще одне питання стосувалось можливості продажу голосів за того чи іншого кандидата. На питання «Як відомо, іноді на виборах виборцям пропонують гроші за голосування за певного кандидата. Як Ви до цього ставитесь?» 51,3% респондентів відповіли «Однозначно засуджую». Загалом негативно, але з розумінням того, що у людей бувають усякі ситуації, до продажу голосів ставиться 33,1%. Ще 9,6% вважають це явище позитивним – чому б людям не заробити. Інші відповіли на питання «важко сказати».

Відповіді респондентів щодо мотивації осіб, які можуть продати свої голоси розподілились таким чином: у жадібність торгівців власним голосом вірять 15,2% респондентів, ще 44,2% вважають, що у цих людей важка матеріальна ситуація, 30,2% вважають, що їм байдужі усі кандидати, то чому б хоча б заробити. Ще 2,5% респондентів зазначили «інше» і 9,2 відповіли «важко сказати».

Водночас особисто продати свій власний голос будь-кому і за будь-які гроші погодилось лише 1,9% респондентів. Ще 5,8% погодяться, якщо їх влаштує сума. Продати голос кандидату, за якого і так збираються голосувати, можуть 13% респондентів, важко відповісти на це питання 6,6%, а не продадуть ні за яких обставин 72,7% респондентів.

На питання про реальну суму, за яку готові продати свій голос потенційні учасники виборів, більшість респондентів (76,1%) відповіли «мій голос не продається в принципі». За 50 грн. погодились би продати свій голос 0,6% учасників опитування. За 51-100 грн – 1,1%, за 101-200 – 2,3%, за 201-300 – 3,6%, за 301-500 грн. – 3,4% і 12,9% продадуть свій голос за суму більшу за 500 грн.

Регіонально найбільше бажаючих продати свій голос у Києві і Криму. За віком найбільше схильна заробити на виборах молодь. Водночас київська молодь найбільш схильна до продажу голосів кандидату, за якого і так збиралась голосувати.

Дало опитування і відповідь на питання до кого агітатори можуть навіть не ходити: найменш схильними продавати свої голоси виявились прихильники найменш схильних до компромісів із зареєстрованих кандидатів – Петра Симоненка, Олега Тягнибока і… Анатолія Гриценка.

Завертати грузинських спостерігачів – погана прикмета для влади

Запобігати фальсифікаціям на виборах мають спостерігачі, водночас не всі вони користуються однаковим рівнем довіри як серед українських респондентів, так і серед експертів. Зокрема, українським спостерігачам від кандидатів довіряють 31,3% опитаних. 28,7% схильні довіряти міжнародним західним експертам, 27,8% - українським спостерігачам від ГО, 24,4% вірять спостерігачам з країн СНД. Вважають, що від спостерігачів немає ніякої користі, 21,3% респондентів і ще14,2 % важко сказати.

З останніми не погодились експерти, які коментували результати дослідження. Водночас досвід роботи деяких системних місій в інших країнах змушує задуматись про адекватність їх оцінок. Зокрема, за словами Олександра Черненка, під час виборів у Вірменії вся місія СНД перебувала на одній дільниці, що знаходилась на території заводу «Арарат», а оцінку про те, що вибори відбулись чесно і демократично надали по всій території країни.

Подібний випадок пов’язаний з місією СНД згадала також і Ольга Айвазовська. Зокрема, міжнародні спостерігачі від цієї організації оприлюднили інформацію про те, що дільниці на Західній Україні підготовлені гірше, ніж на Східній, хоча представники місії змогли побувати лише у західних регіонах і не мали реальної можливості будь-що порівняти. Щоправда західноукраїнські учасники опитування несвідомо відповіли представникам з СНД взаємністю – саме серед них виявилось найбільше тих, хто не сприймає оцінки цієї місії взагалі.

Західним спостерігачам схильні довіряти як респонденти на Сході України (які у 2004 році їм великою мірою категорично не довіряли), так і українські експерти. Водночас їх, на думку пана Черненка, найкраще застосувати у машинах, коли потрібно проконтролювати доставку бюлетенів або перевірити потенційний автобус-привид: «Коли наші спостерігачі підходять до такого автобусу, то з нього виходять братки, а коли з машини виходить міжнародний спостерігач, то це працює як… депутатська недоторканість». Водночас на думку Ольги Айвазовської, присутність міжнародних спостерігачів безпосередньо на дільниці, стимулює членів комісії утриматись від «активно-негативних дій».

Найбільш корисними експерти назвали спостерігачів із Грузії – оскільки ця країна має схоже виборче законодавство і переживає подібні процеси. На жаль, зазначив Олександр Черненко, буквально кілька днів тому ЦВК «абсолютно невмотивовано» відмовила у реєстрації ВСІЙ місії через проблемні анкети кількох осіб. Найцікавіше, що серед тих, кому відмовили були голова грузинського ЦВК, заступники міністрів, депутати – загалом близько 400 високопосадовців, до анкет яких претензій не було. Експерт також нагадав, що щось подібне минулого року трапилось у Молдові, де ЦВК грузинських спостерігачів зареєструвала, однак влада на час виборів їх до країни просто не пустила. І ті вибори для влади не дуже добре закінчились…

Квіти і сердечка – нові методи фальсифікацій


На прохання журналістів експерти сформулювали свої рейтинги найбільш можливих цього року фальсифікацій. На думку Олександра Черненка, найбільше зловживань буде і з включенням виборців у списки в день голосування. Крім того, буде підкуп та голосування на дому. Ще двома чинниками, що можуть вплинути на хід голосування він вважає недосконале законодавство та погодні умови, через які люди можуть не прийти на вибори, або у членів комісії може з’явитись час і бажання переписати протоколи, хоча цей вид фальсифікації вже і став майже непристойним.

На думку ж Ольги Айвазовської, основною проблемою цих виборів стануть… комісії та виборче законодавство, до якого вже на ходу вносяться зміни та опротестовуються у судах окремі його положення: «У підсумку люди не знають з чим працювати».

Ірина Бекешкіна, зокрема, засумнівалась у тому, що будуть поширеними порушення, які можна виявити прямо на дільниці: «Але як можна виявити підкуп при голосуванні на дому?»

На її питання частково у своєму короткому виступі відповіли Ольга Айвазовська. Зокрема, вона зазначила, що вже зараз представники мережі «Опора», які працюють по всій території України, спостерігають масові спроби не грошового підкупу виборців: такі як видача земельних актів в присутності представників політичних сил, які представляють одного із чільних кандидатів, або ж надання безкоштовної медичної допомоги, що супроводжується видачею агітаційних матеріалів тощо. На думку експерта, ці та інші дії вже можна кваліфікувати як підкуп і цими справами мають вже займатись правоохоронні органи.

Що ж до прямого грошового підкупу, то на її думку, його будуть найбільше застосувати у другому турі. А для цього за технологією «від дверей до дверей» вже зараз представники штабів кандидатів ведуть активний збір інформації про кожну родину та її потреби. Технологія ж контролю за отриманням куплених голосів за її словами була частково вироблена під час останніх виборів до Тернопільської облради – це нетипові позначки для голосування. Квіточки, сердечки та інші іконки, які відрізняються від хрестика і галочки, цілком можуть свідчити про те, що голос людини був проданий. А видача грошей може відбуватись наприклад лише у випадку, якщо кількість бюлетенів з нетиповими позначками співпаде з кількістю куплених голосів.

За інформацією Олексадра Черненка, середньою ціною за голос по Україні є сума у 150 грн.: «Десь є 200, десь є 100». На питання де більше, а де менше більш докладно відповіла Ольга Айвазовська. За її інформацією, у дрібних селах голос готові продати за суму, за яку потім можна було просто відзначити вибори у місцевому кафе, - 30 грн. У великих містах і Києві за голос можна попросити і до 400 грн.

Два вибори розчарованого суспільства

Розчароване суспільство піде на вибори вже за кілька днів, але вже зараз можна впевнено сказати, що хто б із кандидатів не став переможцем, насправді вони всі їх вже програли. Оскільки ніхто з них за час перебування у владі – місцевій чи центральній – не зміг не лише реалізувати свої програми, але і справитись з поточними проблеми: починаючи від сміття в окремо взятому обласному центрі, закінчуючи епідемією грипу чи інфляцією. Більше того, програми кандидатів продемонстрували і те, що вони просто не знають як реалізувати бажання громадян, але більшість з них і гадки не мають чого хоче маленький українець.

Зимові вибори експерти розглядають як полігон, на якому будуть випробовуватись технології до майбутніх виборах до місцевих рад, а суспільство загалом бачить прохідними. Адже нова еліта, яка буде насправді відрізнятись від кандидатів, які цього разу колективно поцілили у молоко, зможе на місцевому рівні з’явитись вже зовсім скоро. Хоча офіційної дати ще не призначено, але вже зрозуміло, що саме на них розчароване суспільство зможе показати новообраному президенту яким воно бачить його перший рубіж – 100 днів роботи. Тому що(с) після зими буде весна, яка принесе нові собою і нові вибори.

І вже весняні вибори зможуть не лише підвести риску під кампанією вибору без вибору, але і дати можливість пізніше проявити себе новим обличчям. Звичайно, колись вони можуть розчарувати так само, як і нинішні учасників перегонів. Але можуть і виправдати сподівання. А вже що вони зроблять точно, то це продемонструють ставлення до діючої центральної влади, чиїм би обличчям вона на той момент не уособлювалась.

Обговорити цю статтю у форумі

додано: 14-01-2010 // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1263434860.html // Версія до друку

Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у розділі "Статті", можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) статті, на яку ви посилаєтся.