Анатолій Пінчук: Наближення вибору.

додано: 23-06-2009 // // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1245777915.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

• Україна • Суспільство •

Що відчувають батьки після народження дитини? Що відчуває дитина, з’явившись на світ? Про що думає людина перед обличчям смерті?

            Спробуйте проаналізувати ваші відповіді і знайдіть у них спільність.

            А тепер озирніться навколо.

            Вас влаштовує те, що відбувається з Вами, з Вашими дітьми, Вашими батьками? Вас влаштовує якість води та їжі, які ви вживаєте, вас влаштовує як поводиться з Вами дрібний чиновник чи просто представник якоїсь фірми, що надає Вам послугу. Вас влаштовує стан вашої безпеки: фізичної, біологічної, психологічної, соціальної? Вас влаштовує теперішній стан українського суспільства? Вам потрібна Україна?

            Переконаний, що на більшість питань ви дали негативну відповідь, але сподіваюсь не на останнє. Принаймні мені хочеться жити на цій землі, в цій країні. Я хочу, щоб тут виросли і самореалізовувались мої діти. Щоб вони росли у безпеці, здоровими і сильними, у гармонії з природою, отримували якісну освіту і щоб були щасливими. Думаю більшість громадян України мають подібні бажання. Що нам заважає забезпечити це? Влада і політики? Так, але хто формує владу і обирає політиків?

            Замислитесь. Кожен з нас вчиняє ті чи інші корупційні дії. Ми всі – корупціонери. Так, риба гниє з голови і те, що відбувається в органах влади, особливо центральної, не йде ні в яке порівняння з так би мовити побутовою корупцією, але і те, і те є корупція. Точно так, як продавець що обважує Вас, селянин, що засипає купу нітратів у землю, виробник, який додає у продукт генетично модифіковану сою чи шкідливий для здоров’я барвник, банкір чи страховик, який намагається не виконати свої зобов’язання, політик, що обіцяє навести порядок та стабільність, думаючи про черговий бюджетний  мільйон до власної кишені — вони всі обманюють. Але вони всі – частина нас.

            Так, всі ми різні. Хтось більш чесний, хтось більш духовний, хтось більш принциповий, але… Але недарма ще у казках головним випробуванням було випробування «мідними трубами». Спробуйте змоделювати свою поведінку на випадок отримання «безмежної» влади?

            Необхідні запобіжники! Яким вони мають бути?

            Виховуючи дитину, якими способами Ви намагаєтесь донести до неї що добре, і що погано? Через стимули!

            Коли акціонери(а громадяни, як платники податків є своєрідним акціонерами - це визнають навіть окремі політики) створюють підприємство, що вони намагаються закласти у його статут? Стимули для менеджменту, з одного боку зацікавленість у розвитку, з іншого – підконтрольність та підзвітність. А чим цей статут є? Набором правил та процедур!

            Здійснення будь-чого починається з правил та процедур. Тож, якщо ми хочемо змінити теперішній стан справ, перше, що ми маємо зробити — встановити нові правила та процедури. Для самих себе і для тих, чиїми послугами ми хотіли б користуватись. З контролем і відповідальністю без жодних виключень.

            На рівні об’єднання співвласників будинку чи мешканців кварталу, на рівні територіальної громади, нарешті на рівні нації.

            На чому вони повинні базуватись? Мабуть в першу чергу на забезпеченні нашої безпеки. Я можу мати будь-яку свободу доти, доки не становлю загрозу безпеці та свободі іншої особи. Якщо я можу своїми діями зашкодити здоров’ю чи базовим правам іншої людини – можливість таких моїх дій має бути обмежена.

            На відкритості і прозорості. Коли ви знаходитесь під постійним контролем шанси, що Ви щось вкрадете суттєво зменшуються. Якщо ви бачите мої руки, ви впевнені, що я не зможу заподіяти Вам шкоди. Забезпечення прозорості наразі полегшується тим, що ми зараз живемо у інформаційному суспільстві і можливостей здійснювати контроль набагато більше. Невже ми не в змозі забезпечити хоча б таку ступень прозорості влади, яка є в Естонії чи Казахстані? А в принципі кожен політик, кожен чиновник, кожен, хто претендує хоча б на якусь владу(хоч в ОСББ, хоч в партії, хоч в громадській організації) має бути «за склом», принаймні для тих, хто уповноважує його на цю владу.

            На заохоченні якості, та стимулюванні ефективності. Коли людина зацікавлена у кінцевому результаті, продуктивність її праці набагато вища. Маємо встановити відповідні стандарти та критерії, за якими відкрито оцінювати ефективність діяльності тих,хто має надавати послуги влади.

            На відповідальності та невідворотності покарання за порушення. Сподівання на уникнення відповідальності провокує порушення. Неприпустимі жодні виключення з загальних правил та процедур!           

            Цим принципам має відповідати будь-який регламент: від статуту ОСББ до Конституції.

            В яким ми хочемо бачити місце, у якому ми живемо, місце, де працюємо, де відпочиваємо, своє селище чи місто, свою країну? З точки зору забезпечення безпеки життєдіяльності? З точки зору розвитку наступних поколінь?           З точки зору конкурентного світу та останніх, на тлі фінансово-економічної кризи, тенденцій світового розвитку?

            Відповіді на ці питання більш складні. Але якщо ми хочемо жити та розвиватись, ми мусимо дати ці відповіді. Спочатку кожен для себе, а потім погодити їх в спільну. Тому що ми є спільнота. Спільнота, яка існує на в конкурентному середовищі, на спільній території.

            До речі, тисячоліття тому на цій території жили наші пращури. Жили в слов’янських поселеннях у гармонії з природою, яка не зникала, навіть коли поселення поступово перетворювались на міста. Збирались на віче та обирали князів та Думу. Шанували власні традиції, зберігали свій Рід. Єдине, що не встигли – інтегруватись у державу до початку активних зовнішніх впливів.

            А традиції були настільки сильними, що імплементувались у християнство, збереглись і за часів Великого князівства литовського,  і Речі Посполитою , і царської Росії. Лише більшовицька гідра, яка нищила все навколо, майже знищила і їх, а з ними – притаманне слов’янам відчуття природи та навколишнього світу.

            Ми маємо їх відродити і сформулювати врешті решт українську національну ідею. В своїй статті «Акціонерне товариство «Українська Держава» від 20.09.2007 я писав, що на мій погляд українська національна ідея - це побудова реально демократичної держави з можливістю максимальної самореалізації кожного громадянина(додам на разі – забезпечення безпеки та здоров’я) на основі органічного поєднання національного кореню, духовності, сучасних управлінських підходів. іноваційності та уникнення помилок сучасної цивілізації.

Реалізувати її ми зможемо лише тоді, коли всі ми, незалежно від етнічного походження усвідомимо себе, вільними громадяни - спадкоємцями великої демократичної традиції України.

А тепер до конкретики сьогодення.

Правовий хаос та беззаконня, корумпована та неефективна влада на всіх рівнях призвели до того, що ніхто - ні вчений, ні робітник, ні селянин, ні лікар, ні підприємець, ні військовослужбовець не те, що не має можливостей реалізувати свої здібності та забезпечити себе та своїх дітей, а навіть не може бути впевненим в завтрашньому дні, у відсутності правового свавілля до себе, а тим більше справедливості судочинства та влади до себе  у можливості отримати елементарні послуги, пов’язані з безпекою життєдіяльності.

            Наявна зараз в Україні система влади є неефективною та деструктивною. Нинішня політична еліта відчуває ступінь небезпеки для країни та громадян, розглядає владу винятково як ресурс для самозбагачення, і в принципі є елітою лише за своїм статусом, але не за сутністю. Вона виявилась неспроможною не тільки сформувати стратегію розвитку України, не кажучи вже про якусь іноваційність, а навіть провести загальнонаціональну дискусію щодо її формування. Вона намагається законсервувати свій статус для подальшого пограбування. Найближча виборча кампанія та тлі всеохоплюючою корупції та політико-правового рейдерства несе у собі загрозу існуванню України як держави.

            Єдиним виходом з цієї ситуації є фактичне перезаснування держави — через реалізацію установчої влади громадян на всіх рівнях і встановленні згаданих вище правил та процедур.

            Зробити це можна лише шляхом тиску на владу(з вимогою негайного впровадження згаданих правил та процедур) або поступовим заміщенням існуючої влади новою, новою за сутністю, а не за обличчям. Зробити це маємо ми самі — громадяни України, організовуючись у громади та спільноти на основі тих же принципів, правил та процедур. Створюючи спільно між собою такі - собі міні моделі майбутньої України. Такі спільноти вже з’являються. Поки що переважно в громадському, але вже і в підприємницькому та інших середовищах. Наведу декілька прикладів таких спільнот:

http://ukrhromada.org/

http://hvylya.org/

http://dobrovol.org/

http://www.gromadyanyn.org/

http://www.uspishnaukraina.com.ua/

http://postup.org.ua/

http://kpd.in.ua/

http://www.gromada.lviv.ua/articles/2007/09/09/419.html

                Також наводжу приклад створення конструктивного тиску. На ІІІ-й Громадянській Асамблеї України, окрім резолюції було також проголосоване рішення про підготовку пакету законодавчих пропозицій(зокрема щодо прозорості влади та партій), як ультиматуму від громадянського суспільства існуючий владі, який наразі розробляється.

            Чим більше буди таких прикладів і таких спільнот, чим швидше їх дії будуть спільними та скоординованими і вони матимуть спільні базові принципи моделі майбутньої України, тим більше шансів на збереження України та відродження її сили. Нашої з Вами сили.

            А далі – втілення цих базових принципів. Або, або. Або ті, хто хоче бути здоровими та щасливими людьми, свідомими відповідальними громадянами, вільними особистостями створять нарешті єдину спільноту та нав’яжуть тим, хто бажає красти, хто вважає, що після нього «хоч потоп», кому байдуже майбутнє цієї землі, правила та процедури нової спільноти, або процес руйнації України буде продовжуватись до її знищення.

            Час спливає. Але вірю, що Громадяни України ще встигнуть повернути Україну собі!

                                           Анатолій Пінчук президент ВГО «Українська стратегія» для УП

Майдан-ІНФОРМ: Це оригінальний текст статті, оприлюдненої на "Українській правді", отриманий від автора. Подаємо його на прохання автора.

додано: 23-06-2009 // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1245777915.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у розділі "Статті", можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) статті, на яку ви посилаєтся.