Відкритий лист до В.А.Ющенка з Сан-Франциско,США

01-10-2008 08:41 // URL: http://maidan.org.ua/static/lysty/1222839679.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Відкритий лист до В.А.Ющенка і не тільки.
Шановний Вікторе Андрійовичу!
Одна з Ваших помилок - це віра в прагнення всього українського населення до свободи. Так, саме населення, а не народу. Бо його ще немає, народу. Народ – це історична спільнота, об’єднана спільним розумінням національних цінностей. А що, скажіть, об’єднує тернопільчанина з сім’єю російского генерала у відставці, що мешкає в Криму, чи івановського ткаля, що нині працює на Херсонському ХБК, з селянами Волині чи Черкащини. Що для тих вільних чи невільних мігрантів історія Украіни, Батурин, Крути? Хто для них Шевченко? Футболіст? А що до свободи, то якшо у росіян прагнення свободи на рівні плінтуса, то в пересічного украінця хоча й заввишки, та не багато. Совок є совок. А Мойсея в Украіні поки що не знайшлося.

Отож різні сподвання та прагнення покищо навпіл розділяють населення країни і треба бути великим ідеалістом, таким, як Ви, щоб не бачити цього розколу. Більше того, він повсякденно загострюється завдяки необачливій політиці української влади і гостроспрямованій антиукраїнській діяльності з боку нашого сусіда. Та якщо вплив зовні навряд чи можна помягшити, то з боку місцевої влади варто було б очікувати більш виваженоі національноі стратегії. Так-так, саме стратегії, а не змаганнь, хто кого болячіше кусне. Не час кидати в це вогнище все нові та нові дрова. Маємо, що маємо.І це треба враховувати. Тим більш, що це , як у дзеркалі, відбивається у вищих гілках влади.

Те, що коаліція нежиттєздібна, знали ще її творці, тому так довго та прискіпливо виписували умови згоди, намагаючись запобігти зради. Тепер, не пройшло й року, як країна перед новими виборами. Надії декогось на створення нової коаліції БЮТ з ПР чи з кимось ще, на мою думку, марні. Бо тоді Ю.В. прийдеться змінити свою роль формальноі голови демократичної коаліції на роль хвоста в новій. А чи вдасться хвосту крутити головою? Адже теперешні гучні зазіхання функціонерів ПР на високі владні позиції зовсім не виглядають надмірними, враховуючи їх більшість в коаліції,що, хочеш-не хочеш звужуе можливості Тимошенко, як голови виконавчої влади. Читай, хозяйки держави, якою вона себе бачить і намагається бути. То ж , що не кажіть, а не віриться в міцність цього владного новостворення.

До того ж, невідомо, як сприйме разчарований єлекторат з того чи іншого боку, особливо маргінали, таке зближення діаметрально налаштованих (за поглядами та лозунгами) угрупованнь. Та чи не приведе воно значну силу патріотично оріентованих виборців до помаранчових лав , а маргіналів з ПР до комуністів під час президентських виборів?

Чи не вимагагають від наших можновладців ці сумні міркування про найближчи перспективи країни зупинитися в гонитві за владою та схаменутися, бо цей шлях веде в нікуди? В умовах протистояння в суспільстві вибори нічого не змінять, бо жодна з сторін не погодиться з поразкою. Отже, рішучої перемоги не буде ні в кого, а ми не в США, де долі процента перемоги законопослушно сприймаються єлекторатом. Та й чи потрібна Україні рішуча перемога, хто б не був переможцем? В умовах постсовєтського простору перемога однієї сили над іншими призведе до диктатури, до кучмівщини, а то й до путінщини.

Отож, чи не відкинути, доки не запізно, залякування достроковими виборами, вигадки про якусь «прагматичну» коаліцію та, враховуючи реальний склад обставин, сідати всім до столу і домовлятися ще раз спробувати скінчити перманентний політичний страйк в країні і стати до роботи. Але перед тим домовитись познімати з ніг оті важкі кайдани, що ми добровільно взули, відмовитися від ультиматумів і працювати, спираючись на здорові реально налаштовані сили в Раді, створюючи ситуативну більшисть для рішення питаннь державної ваги з урахуванням інтересів того чи іншого угруповання, а в першу чергу України. Але ж саме пошук балансу інтересів – це є СУТЬ політичноі діяльності у вищому законодавчому закладі. І саме це очікують люди від тих хто посідає (чи просідає?)там місця, а не просто давити кнопки та блокувати трибуни.

Що я маю на увазі, кажучи про кайдани? Наприклад, питання підтримки чи не підтримки Грузії. Ну, чого, скажіть, ми повинні бігти поперед паровоза? Все, що могла міжнародна спільнота зробити, вона зробила і робить. А решту «санкцій» Росія наклала на себе сама. Бо, як кажуть, якщо бог хоче покарати людину, він лишає її розуму, що він теж зробив, з свого боку, нічого не скажеш. То чого ж ми так з штанів вискакуємо, чи ми хочемо бути святішими за Папу Римського? . Наш президент однозначно висловився з цього приводу? Висловився. І баста, баста!

Припинити чвари навколо двомовності. Сказати собі і всім – цього не буде ніколи! З іншого боку припинити незграбне педалювання обов’язкового вивчення украінської мови, а замість цього створювати умови, коли без знання української в країні стане незручно жити.

Так саме і про НАТО. Нас що, туди тягнуть, чи хоча б кличуть? Так, це перспектива. Але дале-е-ка. Чи варто зараз рвати на шмаття населення, яке ще не усвідомило, які переваги нам дає НАТО, але з острахом чекає на реакцію Росії з цього приводу. Та і з огляду на події в Грузії, рішучі та одностайні дії НАТО в разі агресії проти України викликають вели-и-кий сумнів. Реальність, на жаль, така, що європейцям своя сорочка значно ближча до свого тіла і в разі біди, доки ми дочекаємося консенсусу в Альянсі, від України залишиться мокре місце. Російські танки будуть за півдоби у Києві, а труба в Газпромі.Отож, пропаганда НАТО – так! Сумісні навчання та участь в його діяльності - треба! А от дадуть, чи не дадуть нам зараз ПДЧ? Дадуть – так дадуть. Ні – дадуть пізніше.

Отак, пункт за пунктом повідкидати всі болючи, пекучі, т.з. «програмні» питання і залишити іх до кращих часів. Сгуртуватися навколо рішення суттєвих проблем країни, зростання добробуту українців. Тоді люди самі розберуться, хто за них. А за вибори киньте і згадувать! Не дратуйте населення, їм так уже все осточортіло на фоні постійних чвар і негараздів! Не смішіть світ, Украіну вже перестають розуміти навіть наші друзі.

Я особисто живу вже 5 років в США. З 2004 року 5 разів приймав участь у виборах Президента і Ради. Вивчив так-собі чужу мову, нещодавно одержав громадянство США. А що маєшь робити? Не вивчив мови, не одержав громадянства США – припинять пенсію та безкоштовну медицину. І не сподівайся захисту чи допомоги. Жодна країна не зробить кроку на захист «своїх», в т.ч. і Росія. Це ж їй не Прибалтика чи Україна. То ж мусиш і вивчати, і здавати, і жодних протестів.

А в Україні за цей час, на жаль, жодних зрушень. Немає політичної визначеності. Чого ви прагнете, українці? Немає політичноі реформи, немає справжнього виваженого бюджету, не визначені шляхи енергетичної безпеки та енергозберігаючих тенологій, немає сучасної армії і багато , багато чого. А основне, немає в країні реальної влади.

І це вже Ваше питання, Вікторе Андрійовичу! Чи почуваєте Ви, що відпускаєте останні важелі керування країною, не кажучи про політичне життя. Облиште вкидати непопулярні і, будемо відверті, малозначущі питання для людей. Голодомор, УПА... Залиште це історикам і майбутнім поколінням. Зараз не час...

А якщо стане питання про Ваше подальше президентство, не чиніть опору волі більшості населення, яке на даний час вже не піддержує Вас, як колись... Керувати державою - тяжкий тягар, це дано не кожному в повній мірі. На цій позиції Ви зробили все, що могли і наступні покоління гідно оцінять Ваш внесок в історію України. Ставши насправдї її героєм, не паплюжте своє ім’я негідними Вас вчинками і подіями. Гоніть від себе людей, які штовхають Вас до крайніх рішень. Станьте вище цього і якщо Вам не вдалося стати батьком всієї України, не станьте принаймні її позором.

З повагою
В.Смілянський
Сан-Франциско,США

01-10-2008 08:41 // URL: http://maidan.org.ua/static/lysty/1222839679.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у новинах, можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) новини, на яку ви посилаєтся.

Ми також вітаємо коментарі, доповнення та виправлення до текстів новин від всіх свідків подій, що згадуються в новинах. Пишіть на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) новини. Всі цікаві коментарі будуть оприлюднені.