09/13/2011 | stryjko_bojko

"Газета по-українськи" №1284 за 13.09.2011. Рубрика Політика
Єжель пообіцяв одеситу медаль

— Міністр оборони! — знімає телефонну слухавку керівник військового відомства 58-річний Михайло Єжель.
У п'ятницю він чергував у клубі Кабміну на гарячій телефонній лінії 044 254 05 65. Кілька десятків посадовців Мінооборони нотували телефонні розмови шефа.

— Это с Горловки звонят, — чути голос літньої жінки.
— У нас памперсы дорогие и магазины цену сбавлять не хотят. Звонила туда, они ссылаются на поставщиков.

— Ясно, — усміхається Єжель. — Я ж, може на щастя, може на жаль, памперсами не займаюся. 27 сентября будет гаряча лінія, где будет державна інспекція з питань захисту прав споживачів.

Жінка уточнює час, дякує та кладе слухавку. Єжель закриває обличчя долонями й сміється кілька секунд. Потім відпиває мінералки й знову заходиться сміхом.

Наступний дзвінок:

— Здравствуйте, вас беспокоит Вячеслав Васильевич из Одессы. Мы с вами общались в 2005 году. Вы обещали разобраться по поводу медали "65 лет Великой Отечественной войны". До сих пор ее не получил. У меня все медали с 65 года, кроме этой.

— Колекціонер! — каже хтось із зали.

— Что у нас по медали, Сергей Анатольевич? — звертається міністр до чоловіка у костюмі, що сидить у другому ряду.

— Если будет, обязательно вручим, — відповідають міністру.

— Может, вам по статусу не положено этой медали? Их было немного сделано, — уточнює Єжель.

— Я 1939 года — "дети войны". Понимаю, что медалей мало. Но чтоб не нарушать семейную традицию.

У залі сміх.

— Вячеслав Васильевич, — перебиває міністр. — Найдем вам медаль! Найдем! Дайте телефон свой. И вам всього найкращего! — кладе слухавку. — Ну, хочет человек медаль! — каже до залу. — Але треба розібратися. Мєлочей ніяких не буває.

— Валентин! — підвищує голос Єжель. Дивиться на полковника у формі, що сидить і куняє. Голова поголена, на скронях — подразнення. — Ти вже чи спи, чи ні!

Той розплющує очі, усміхається.

— Та я нічого, — каже.

За кілька секунд знову дзвінок.

— Хто сьогодні на гарячій лінії? — чути голос літньої жінки.

— Міністр оборони, — рапортує Єжель.

— А хто у нас сейчас міністр оборони?! — протягує слова жінка. В залі сміються.

— Єжель Михайло Броніславович.

— Так це ви лічно? Мене звуть Шульга Тетяна Федорівна. До вас обращаюсь, щоб ви апелювали до Азарова. Хай підійме сберігательні книжки, щоб можно було виплатити за комунальні послуги.

— А як їх підняти?

— А як Юля підняла в 2004 році. Із наших зберкнижок виплатили комунальні послуги. А в 2008 вона нам по тисячі дала з наших книжок. Отак хай і Азаров зробить! Ви передасте Азарову? Він сам учора сказав: "звертайтеся до уряду".

— Оксана Федорівна, дам одну рекомендацію. 13 числа на гарячій лінії буде Міністерство соціальної політики.

— Я вас прошу, щоб ви апелювали до Азарова, — перебиває пенсіонерка.

— Я буду апелювати, — обіцяє міністр й усміхається. Жінка кладе слухавку.

— Як нам буде по 80, теж будемо думати, кому б ще подзвонити, — тихо говорять у залі.

За 2 год. на гарячу лінію подзвонили 22 особи. Питали про забезпечення житлом військових, невиплату зарплат і малі пенсії. Міністр вислухав усіх, записав координати та пообіцяв, що їм передзвонять найближчим часом. Іншим дав номери телефонів, за якими їм мають допомогти.

Ростислав МИСЮКЕВИЧ
Джерело: Gazeta.ua