08/22/2008 | GreyWraith

Пропоную внести два пункти пов'язані із новими змінами у російській демагогії, певно, пов'язаними із майбутнім визнанням РФ незалежності Південної Осетії і Абхазії:

1) Російські офіційні особи постійно повторюють про агресію Грузії проти Південної Осетії. Оскільки станом на 8 серпня 2008 року увесь світ, в тому числі сама РФ, визнавала Грузію в кордонах 1991 року (і досі визнає), то це - не агресія, а виключно внутрішні справи самої Грузії. Точно так само за аналогією можна було б вважати агресією і Другу російсько-чеченську війну, тим більше, що є збіги і в деталях, зокрема Дагомиських і Хасав'юртівських угодах, і обстрілах грузинських сіл та вторгненням до Дагестану.

Чому росіяни так брешуть? Щоб після свого визнання незалежності Південної Осетії втирати мізки усьому світу (самим чи через куплених "прогресивних") про напад Грузії на незалежну державу. Розрахунок: а хто ті дати звірятиме?

2) Росіяни торочать про "план Саркозі-Мєдвєдєва". Такого документу не існує. Є план мирного врегулювання конфлікту між Росією і Грузією, запропонований Президентом Франції Саркозі, який висунув його від імені усього ЄС, бо зараз Франція в ЄС головує. Росія є прямим учасником конфлікту, тому її керівник не може бути одним із посередників і миротворців. Це абсурд.

Який сенс пропихання цього абсурду? Росія висуне на передній план своїх маріонеток і буде робити вигляд, що цей конфлікт - лише одна із вічних кавказських сварок, де не розбереш, хто правий, а хто ні. А вона - великий і справедливий миротворець, яка підтримує хоч якийсь порядок серед тих варварів. А тим часом різна "прогресивна" наволоч налаштує західну громадську думку так, що коли почнеться розбір польотів і розрулювання, західна громадськість буде просувати як одного із важливих і впливових посередників і гарантів миру Росію і навіть не заїкнеться ні про які кари і санкції щодо самої Росії, зокрема, за етнічні чистки грузинів.

Плюс чисто психологічний аспект. Нехай барон А є васалом герцога Б. І у випадку якихось непорозумінь герцогу Б слід самому давати раду цьому клопоту і не морочити іншим герцогам голову. А тут без допомоги герцога В герцог Б нічого і зробити не може. Уявляєте, яку ганьбу відчуває герцог Б? Тому щоб хоч трошки згладити, примазується: мовляв, і я цього бунтівника А усмирював...